СТРАТЕГІЯ

ВИМІРЮВАННЯ ТА КОМПЕНСАЦІЇ ОСВІТНІХ ВТРАТ

У  ЗАПОРІЗЬКІЙ ГІМНАЗІЇ №20 ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. 1. З урахуванням безпекової ситуації в Україні, організації освітнього процесу з використанням технологій дистанційного навчання в Запорізькій гімназії №20, збільшення кількості учнів, які навчаються дистанційно, тимчасово перебуваючи поза межами міста або країни, організація роботи щодо визначення рівня та забезпечення компенсації освітніх втрат є надважливим завданням кожного закладу освіти, зокрема Запорізької гімназії №20.

Втрати знань та навичок впливають не лише на якість освіти окремого учня, а й на якість усієї системи загалом, і на майбутнє кожного здобувача освіти, адже через прогалини в шкільній освіті їхні втрати доходів у дорослому житті можуть бути більше ніж 10% (https://cutt.ly/L9cuc6x).

Застосовування різноманітних стратегій, що передбачають використання цифрових технологій, надання письмових матеріалів та гібридні підходи, організація різних форм навчання, зокрема, сімейної (домашньої) форми здобуття освіти, були спрямовані на попередження освітніх втрат.

Проте, цифровізація освіти, створення освітніх платформ для віддаленого навчання, розробка інтерактивних навчальних матеріалів не завжди вирішують проблеми учня, який не має на достатньому рівні сформованих навичок навчатись (залежно від віку учнів та їхніх індивідуальних особливостей).

Також підхід до асинхронного навчання, здобуття освіти вдома значною мірою залежить від здатності учнів до самостійного навчання, вміння батьків допомогти дитині, коли в неї виникають труднощі, а використання технологічних рішень для зменшення наслідків втрати навчального часу залежить від доступу здобувачів освіти до гаджетів та інтернету, рівня цифрової грамотності учасників освітнього процесу.

Проблему подолання освітніх втрат необхідно вирішувати комплексно.

Визначення оптимальних політик закладу освіти щодо подолання освітніх втрат та організації освітнього процесу відповідно до освітніх програм закладу освіти з урахуванням освітніх потреб здобувачів освіти, потужності освітньої платформи закладу освіти, цифрової компетентності вчителів, здатності закладу освіти до запровадження та супроводження різних форм навчання, спроможності до співпраці батьків учнів, дозволить застосувати гнучку адаптивну систему навчання учнів, що є основним завданням даної Стратегії.

1. 2. Стратегія вимірювання та компенсації освітніх втрат в Запорізькій гімназії № 20 Запорізької міської ради визначає політику закладу освіти щодо надолуження отриманих через відсутність або обмеження доступу до освіти освітніх втрат учнів Запорізької гімназії  № 20 (далі – ЗГ №20) в умовах дії правового режиму воєнного стану в Україні та в післявоєнний період.

Стратегія вимірювання та компенсації освітніх втрат (далі – Стратегія) –           це  комплекс заходів для здобувачів загальної середньої освіти, спрямований на визначення прогалин у навчанні та їх компенсацію.

Стратегія описує основні принципи побудови системи управління політиками закладу освіти щодо вимірювання та компенсації освітніх втрат учнів, практики, які використовуються закладом освіти для зменшення ризиків освітніх втрат, навчальних прогалин у знаннях учнів, надання якісних освітніх послуг здобувачам освіти, формування в учнів уміння навчатись впродовж життя. 

1. 3. Стратегія розроблена з урахуванням вимог законів України «Про освіту», «Про повну загальну середню освіту».
   4. На основі Стратегії, з урахуванням результатів моніторингових вимірювань освітніх втрат учнів наприкінці навчального року (квітень-травень) розробляється План (Програма) надолуження освітніх втрат на наступний період: на літній період (червень) для окремих учнів, які зазнали суттєвих освітніх втрат; на новий навчальний рік для інших груп і категорій учнів.
   5. План (Програма) може підлягати корегуванню на початку навчального року (за результатами стартового діагностування для визначення рівня навчальних досягнень учнів), впродовж навчального року.

Заходи, які включаються в План (Програму), враховують оптимальність для закладу освіти (фінансування, технічна спроможність, фахова підготовка педагогів тощо) вибору шляхів та інструментів подолання освітніх втрат.

ІІ. ТЕРМІНОЛОГІЯ СТРАТЕГІЇ

У Стратегії нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

Освітні втрати – це  прогалини у знаннях і навичках, які виникають в учнівської молоді під час освітнього процесу у порівнянні зі стандартами освіти та очікуваними результатами навчальних здобутків.

Навчальні втрати – будь-яка втрата знань, умінь, навичок та/або уповільнення чи переривання академічного прогресу через паузи в навчанні конкретного учня.

Види навчальних втрат:

Навчальні втрати – втрата знань і навичок, академічний регрес через певні перерви в навчанні конкретного учня.

Навчальні прогалини у навчанні – відмінності між фактичними результатами, академічним прогресом учня та очікуваними результатами, які встановлюють стандарти чи передбачені середньостатистичними даними.

Навчальні розриви (освітні розриви) – різниця в рівні результатів навчання між різними групами школярів, зумовлена сталими факторами, наприклад, соціально-економічним статусом, гендером, регіоном проживання.

Вимірювання навчальних втрат – визначення різниці між реальним рівнем предметних компетентностей дітей певного класу та рівнем предметних компетентностей, які визначені певними стандартами освіти для конкретного класу. Вимірювання допомагає виявити прогалини у знаннях та несформованість певних навичок школярів.

Діагностичні роботи – інструмент виявлення навчальних втрат, що допомагає педагогам визначити рівень знань дітей за певний період. Роботи містять завдання для перевірки опорних знань з конкретного предмета.

Вимоги до діагностичних робіт:

формувати завдання так, щоб одне завдання охоплювало конкретний результат навчання та стосувалося конкретної теми: при діагностуванні навчальних втрат некоректним буде використання комплексних інтегрованих завдань, які потребують застосування різних компетентностей, оскільки буде складно визначити, через відсутність яких саме умінь завдання не виконане або виконане помилково; при цьому може бути застосований один кейс (ситуація, текст, задача) і низка завдань до нього, спрямованих на діагностику окремих результатів.

Важливо передбачити використання різнорівневих завдань для створення діагностувальної роботи: на впізнавання навчального змісту, його відтворення по пам’яті чи за наданим зразком; на застосування знань або способів дій у типових ситуаціях; на відтворення відомого шляху міркування або застосування засвоєного способу дії у ситуації, яка дещо відрізняється від типової; на творче застосування навчального досвіду в ситуаціях, наближених до життєвого контексту, які пов'язані з самостійним пошуком шляху розв’язання проблеми, добором і пристосуванням доступної інформації, поєднанням і доцільним використанням елементів знань чи вмінь з інших тем, оцінкою об’єктів чи явищ.

Карта опорних знань – це основа знань (головні знання), якою повинен володіти учень  з кожного предмета за певний клас із кожного предмета та класу. До карти опорних знань включаються найголовніші теми (правила, формули тощо). Критерієм включення знань до опорної карти має слугувати те, що без володіння вказаними предметними компетентостями учень не зможе навчатися у наступному класі. 

Зона найближчого розвитку – можливості та перспективи розвитку дітей під час навчання.

Індивідуальна освітня траєкторія (траєкторія розвитку) – це персональний шлях розвитку здібностей, особистісних якостей і психічних процесів дитини. В основі індивідуальної траєкторії лежить дитиноцентризм. Вона має на меті забезпечити максимально сприятливі умови для навчання й розвитку кожного учня. Індивідуальна освітня траєкторія може застосовуватися до будь-якої дитини. В умовах війни індивідуальна освітня траєкторія – це одне з оптимальних рішень для дітей, які тимчасово перебувають за межами країни, є внутрішньо переміщеними особами, чи не можуть відвідувати заняття через обстріли і небезпечну ситуацію у їхньому регіоні. Індивідуальна освітня траєкторія застосовується і для дітей з особливими освітніми потребами, і для дітей, які навчаються за індивідуальною формою здобуття освіти.

Модифікації навчання – зміни  у характері навчання, змісті або складності завдань. Наприклад, скорочення змісту навчального матеріалу; видозміна навчального плану або цілей і завдань, прийнятних для конкретної дитини; зміна завдань, визначення змісту, який необхідно засвоїти.

Навчання диференційоване – це гнучке навчання, що враховує індивідуальні особливості учнів. При цьому дітей ділять на групи за рівнем навчальних можливостей, успішністю, пізнавальним інтересом, темпом навчання.

Навчання персоналізоване – це освітній підхід, що враховує індивідуальні потреби, інтереси та сильні сторони кожного учня та учениці. Але при цьому індивідуальні потреби учня розглядаються в контексті цілої спільноти класу. 

Програми надолуження освітніх втрат  – це короткострокові програми, які надають усім учням можливість надолужити матеріал через повторний доступ до нього паралельно з продовженням стандартного навчання. 

Класи (програми) надолуження – додаткові уроки чи заняття для дітей, які мають прогалини у знаннях. Такі класи мають на меті допомогти дітям наздогнати однолітків у навчанні.

Цільовою аудиторією програм з надолуження освітніх втрат є діти молодшого та середнього шкільного віку, які тривалий час мали обмежений доступ до очної та/або дистанційної освіти або не мали такого доступу взагалі. До них зокрема належать: діти, які перебувають на деокупованих територіях; діти, які перебувають на територіях, де тривають бойові дії, або в районах, розташованих неподалік місць бойових дій; діти з прикордонних територій, де заклади освіти не працюють в очному форматі через безпекову ситуацію; діти, які повертаються з-за кордону; діти з числа внутрішньо переміщених осіб, які з тих чи інших причин тривалий час не мали доступу до очної та/або дистанційної освіти.

Програми прискореного навчання – це програми, основне завдання яких подати найважливіші знання та навички, зосередитися на головному, тобто прибрати предметний шовінізм. 

Прискорене навчання – це  проєктний, діяльнісний підхід в організації освітнього процесу для учнів, які мають великі перерви у навчанні, зокрема для тих, хто перебував в окупації, чи зоні бойових дій, або тих, хто перебуває за кордоном і не навчався тривалий час за українською програмою. Під час  такого навчання повторення матеріалу відбувається під час відпрацювання навичок. Програма може бути реалізована як факультатив, курс за вибором, індивідуальні заняття, або у червні.

ІІІ. SWOT-АНАЛІЗ проблеми вимірювання та компенсації освітніх втрат

СИЛЬНІ СТОРОНИ	СЛАБКІ СТОРОНИ
вибір освітніх програм безпечне освітнє середовище професійні кадри	недостатня підготовка  учителів до здійснення роботи з подолання навчальних втрат учнів збільшення навантаження вчителів неможливість встановлення зв’язку з учнями, які  тимчасово перебувають за межами міста відсутність  достатньої мотивації учнів до навчання недостатня підтримка батьків
МОЖЛИВОСТІ	ЗАГРОЗИ
вибір оптимальних шляхів подолання освітніх втрат учнів, розробка власної стратегії, політик з вимірювання і компенсації навчальних втрат розробка програм, проєктів  організація системної роботи  з подоланням освітніх втрат здійснення корекції календарного планування, розкладу навчальних занять (гнучка корекція режиму синхронних/асинхронних уроків)  використання варіативності навчальних програм здійснення індивідуального підходу до роботи з учнями масштабування контенту на освітніх платформах закладу освіти застосування різних форм здобуття освіти для учнів, оптимальних з урахуванням потреб здобувача освіти	збільшення навантаження учнів (діагностичні роботи, матеріали для самостійного опрацювання) зосередження уваги на надолуженні прогалин у знаннях учнів на шкоду прогресу та/або організація активної роботи лише з окремими групами учнів кумулятивний ефект накопичення прогалин втрата учнями базових навичок зниження якості освіти

ІV. МЕТА, СТРАТЕГІЧНІ ЦІЛІ ТА ЗАВДАННЯ, СПРЯМОВАНІ НА ДОСЯГНЕННЯ СТРАТЕГІЧНИХ ЦІЛЕЙ

Метою Стратегії є визначення політик закладу освіти щодо вимірювання та компенсації освітніх втрат учнів, поліпшення якості освітніх послуг в закладі освіти та сприяння розвитку потенціалу учнів.

Реалізація Стратегії здійснюється у трьох стратегічних напрямах:

1. вимірювання освітніх втрат;
2. компенсація освітніх втрат;
3. недопущення/зниження ризику освітніх втрат.

Стратегічний напрям	Стратегічні цілі	Завдання
Стратегічний напрям I Вимірювання  освітніх втрат	1.1. Визначення виду освітніх втрат	1.1.1 визначення втрат навчального часу 1.1.2. визначення груп (навчальні предмети, ключові та предметні навички) та рівнів навчальних прогалин учнів 1.1.3. визначення навчальних розривів для забезпечення рівного доступу до якісної освіти
Стратегічний напрям IІ Компенсація  освітніх втрат	2.1. Визначення шляхів компенсації освітніх втрат відповідно до виду втрат	2.1.1. визначення шляхів, інструментів, ресурсів для компенсації освітніх втрат 2.1.2. створення індивідуальної траєкторії навчання учня, який має освітні втрати, за результатами вимірювань 2.1.3. формування груп учнів, які мають однакові/схожі освітні потреби щодо проведення роботи з компенсації навчальних прогалин у знаннях
	2.2. Цифровізація освітнього процесу	2.2.1. Використання цифрових ресурсів,  освітніх платформ для обліку та вимірювань освітніх втрат, зворотного зв’язку  2.2.2. Розширення контенту (масштабування) освітньої платформи закладу освіти з кожного навчального предмета 2.2.3. Інтегрування цифрових технологій в освітній процес, зокрема, штучного інтелекту, освітніх чат-ботів тощо.
	2.3. Здійснення комунікації з батьками щодо компенсації освітніх втрат	2.3.1. Визначення ціннісних ставлень батьків до освіти дітей 2.3.2. Встановлення шляхів для здійснення зворотного зв’язку з батьками здобувачів освіти 2.3.3. Організація взаємодії на основі партнерства.
Стратегічний напрям IІІ Недопущення /зниження ризику освітніх втрат	3.1. Організація адаптивного освітнього процесу	3.1.1.  Планування і здійснення освітнього процесу з урахуванням вікових та інших особливостей учнів, рівня технічного забезпечення та цифрової компетентності учнів і вчителя 3.1.2. Реалізація принципів усвідомленого навчання в освітній діяльності закладу освіти 3.1.3. Посилення роботи з розвитку читацької компетентності учнів, реалізації Стратегії розвитку читання «Читання як життєва стратегія» 3.1.4. Дотримання академічної доброчесності в освітньому процесі 3.1.5. Забезпечення корегування компенсаційного навчання 3.1.6. Залучення стейкхолдерів, чия діяльність спрямована на надання освітніх послуг.
	3.2. Супровід педагогів щодо недопущення/ зниження ризику освітніх втрат	Здійснення роботи з підвищення кваліфікації вчителів, проведення навчання учителів 3.2.1. планувати і здійснювати освітній процес з урахуванням вікових та інших особливостей учнів 3.2.2. корегувати педагогічні методи навчання відповідно до навчальної мети 3.2.3. застосовувати знання теоретичних і практичних засад фасилітації освітнього процесу 3.2.4. запроваджувати принципи універсального дизайну навчання 3.2.5. застосовувати продуктивні методи навчання, компетентнісний підхід, мікронавчання 3.2.6. надавати якісний зворотній зв'язок 3.2.7. активно застосовувати формувальне оцінювання знань учнів 3.2.8. реалізовувати індивідуальний підхід до навчання учнів 3.2.9. вивчати та використовувати нові цифрові інструменти для швидкої (оперативної) діагностики та корекції знань учнів 3.2.10. застосуванню принципів таймменеджменту у власній роботі та в діяльності учнів 3.2.11. різним технікам читання, роботи з текстом, інформацією 3.2.12. принципам (способам) організації освітнього процесу, що базується на дотриманні академічної доброчесності 3.2.13. застосовувати в освітньому процесі практики концентрації уваги, усвідомленого емоційного реагування, методики та технології формування культури здорового  та безпечного способів життя учнів, психологічної самодопомоги
	3.3. Психологічна підтримка учасників освітнього процесу	3.3.1. Використання прийомів роботи з учнями, що сприяють формуванню їхньої позитивної самооцінки, підвищення мотивації до навчання 3.3.2. Застосування сучасних форм, методів, технологій та засобів навчання, що сприяють розвитку уваги, пам’яті, саморегуляції, подолання стресу, керування емоціями, порозумінню тощо 3.3.3. Використання способів самозбереження психічного здоров’я, запобігання професійному вигоранню у вчителів, управління власними емоціями (застосування прийомів формування емоційного інтелекту) 3.3.4. Використання методик, що зменшують вплив стресогенних факторів на здоров’я учнів. 3.3.5. Проведення заходів, спрямованих на соціалізацію учнів. 3.3.6. Реалізація принципу партнерства в навчанні.